Необхідність формування юридичного визначення демократичних засад, як основного елементу кадрового забезпечення органів публічної влади

 

В науці адміністративного права основною гіпотезою вважається думка про те, що оскільки державні політичні діячі є провідними суб'єктами вироблення і реалізації державної політики в усіх сферах суспільного життя, тож перебудова на демократичних засадах у механізмі формування і діяльності саме цієї категорії публічних службовців має відбуватись першочергово. Для цього встановлюються такі засади, які б могли слугувати юридичними ознаками демократичності того чи іншого елементу державної влади.

 

В основу доведення висунутої гіпотези було покладено вимогу легітимності влади, як основної риси державної влади. Зокрема, ліберально-демократична позиція в розумінні легітимності влади полягає у визнанні легітимною тільки тієї влади, що сформувалася в результаті демократичних процедур. Крім цього, адміністративно-правовий статус державних політичних діячів має відповідати не тільки теоретичним стандартам, прийнятим в юриспруденції, а й стандартам, визнаним міжнародною спільнотою для демократичних держав. Враховуючи переважання суб’єктивних, а іноді й філософських понять при визначенні демократичних засад формування публічної служби в цілому пропонуємо формалізувати та нормативно закріпити визначення цього явища з подальшою його елементною характеристикою. Зокрема, пропонується виділити чотири обов’язкові елементи, які здатні забезпечити демократичні засади формування публічної служби в Україні:

 

Першим з них є рівність громадян України у впливі на діяльність органів публічної влади. Рівність (у широкому значенні) полягатиме у законодавчо встановленому і гарантованому державою наділенні кожного громадянина реальним правом на вплив у сфері державного управління. Рівність (у вузькому значенні) передбачає наділення однаковими за своїм змістом і обсягом правами та можливостями громадян у межах певних категорій. Межею ж установлення рівності виступає суспільний інтерес. Вплив у державному управлінні пропонується розуміти як діяльність суб’єкта, в результаті якої, по-перше, досягається мета його участі у відповідних правовідносинах, і по-друге, відбуваються юридично значущі зміни у статусі об’єкта впливу або його діяльності. Як наслідок, вплив громадян України на діяльність органів публічної влади треба розуміти як діяльність осіб з реалізації своїх прав і законних інтересів у сфері державного управління, яка обов’язково повинна мати певні юридичні наслідки для функціонування та статусу органів публічної влади.

 

Другий і третій елементи є взаємопов’язаними: законодавчо закріплений алгоритм функціонування органів публічної влади, у тому числі й прийняття ними рішень і чітка політика держави щодо підбору кадрів органів публічної влади. Реалізація цих демократичних засад можлива лише шляхом прийняття відповідного законодавства. Нами запропонований Закон України "Про публічну службу", який би юридично закріпив необхідні положення в частині діяльності державних політичних діячів.

 

Останнім, четвертим елеметом виступає розробка та впровадження механізму контролю за створенням і діяльністю органів публічної влади. Серед інших видів контролю найбільшої уваги заслуговує судовий контроль. Зокрем, було з’ясовано, що основною вадою процедури судового контролю є те, що ініціаторами оскарження нормативно-правових актів суб’єктів владних повноважень, якими є також і державні політичні діячі, можуть виступати лише особи, щодо яких їх застосовано, а також особи, які є суб’єктом правовідносин, у яких буде застосовано ці акти (ч. 2 ст. 171 КАС України). Для виправлення цієї ситуації пропонується викласти ч. 2 ст. 171 КАС України в такій редакції: "Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, особи, які є суб’єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт, а також суб’єкти владних повноважень". Крім цього, з метою вдосконалення контрольної діяльності Президента України відносно нормотворчості державних політичних діячів вважаємо за доцільне пункт 16 статті 106 Конституції України, викласти в такій редакції: "15) зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України, міністрів і Ради міністрів Автономної Республіки Крим з мотивів невідповідності цій Конституції та законам України з одночасним зверненням, відповідно, до Конституційного Суду України щодо їх конституційності та адміністративного суду щодо їх законності";

 

Отже, в результаті наукового пошуку висунута гіпотеза була підтверджена висновком про необхідність впровадити певні критерії, які б уніфікували принципи формування посад та діяльності державних політичних діячів поза будь-якими політичними, економічними або адміністративними факторами. Роль таких принципів мають зіграти саме демократичні засади, сутність та призначення яких, якраз і полягає у врівноваженні діяльності органів державної влади, їх посадових осіб таким чином, аби досягти балансу в їх існуванні відповідно до суті демократії. Враховуючи наведені характеристики пропонується визначення демократичних засад кадрового забезпечення органів публічної влади як принципового механізму роботи органів публічної влади по їх кадровому забезпеченню, що полягає в існуванні чіткої політики держави щодо підбору кадрів органів публічної влади, законодавчо закріпленому алгоритмі їх функціонування, рівному впливі громадян на функціонування цих органів та постійного контролю за їх створенням та діяльністю.